Кафедра Менеджменту організацій і адміністрування

Обмін досвідом ведення лісового господарства у рамках проекту "Німецько-український агрополітичний діалог"

 Нещодавно Федеральним міністерством продовольства та сільського господарства Німеччини у рамках проекту "Німецько-український агрополітичний діалог" була організована поїздка української делегації до Німеччини. Делегація складалася з представників Державного агентства лісових ресурсів України, Міністерства аграрної політики і продовольства України, Міністерства екології і природних ресурсів України, профільних навчальних закладів та громадських організацій. Організатори поїздки поставили собі за мету ознайомити українську сторону з системою ведення лісового господарства Німеччини.

Програма візиту була наповнена цікавими зустрічами з ключовими суб'єктами ухвалення рішень у сфері лісового господарства Німеччини. Учасники української делегації мали змогу поспілкуватися з представниками Федерального міністерства продовольства та сільського господарства Німеччини, керівником відділу лісового господарства Міністерства сільського господарства землі Бранденбург, представниками асоціацій приватних лісовласників, Німецької ради лісового господарства. У ході візиту були відвідані ключові деревообробні підприємства, розташовані на території землі Бранденбург, ліси приватної, комунальної та федеральної власності.

 

Не зважаючи на те, що поїздка була відносно тривалою та інформативною, все ж вона не дозволила повністю охопити всі аспекти ведення лісового господарства Німеччини і у кожного з учасників сформувалося власне бачення лісокористування цієї країни. Спробую подати нижче ключові аспекти подорожі, що закарбувалися у моїй пам'яті. Отже, площа лісів Німеччини становить 11,4 млн. га або 31% від загальної площі країни. При тому, що площа лісів України та Німеччини є співставимою інтенсивність лісокористування відрізняється у рази. Якщо згідно з даними офіційної статистика в Україні у 2016 році було заготовлено 19 млн. м³ деревини, то цей показник для Німеччини становить близько 76 млн. м³ деревини на рік. Інтенсивне ведення лісового господарства супроводжується високою увагою до дотримання принципів сталого лісокористування. Ключові аспекти лісової політики Німеччини вирішуються на рівні федеративних утворень - земель. Федеральний уряд може лише коригувати окремі аспекти лісової політики земель шляхом фінансування відповідних програм, а також встановленням певних рамок у федеральному законодавстві. На практиці лісова політика та практика лісокористування кожної федеральної землі є різними. 

До прикладу якщо риторика представника Федерального міністерства продовольства та сільського господарства була спрямована на аргументацію більшої комерціоналізації лісового господарства шляхом нарощування площі хвойних порід, введення швидкорослих порід деревини таких як дугласія, то у відповідному відомстві землі Бранденбург акцент ставиться на формуванні біологічно стійких змішаних насаджень з акцентом на листяні породи деревини. У цій землі прагнуть уникати використання суцільно-лісосічних рубань деревини надаючи перевагу вибірковим рубанням. Однак законодавчої заборони на такі рубання немає, обмежується лише площа суцільного зрубу, вона не повинна бути більшою 2 га. Велика увага приділяється властивості лісових екосистем до депонування вуглецю. Ця функція лісових екосистем підлягає ретельному обліку та представлена серед цілей стратегії розвитку лісового господарства. Лісівники Німеччини прагнуть таким чином організувати ведення лісового господарства, щоб воно не шкодило співіснуванню різних представників флори і фауни та обходитися низьким відсотком заповідності лісових земель. Станом на сьогодні на території Німеччини повністю вилучено з господарського обігу близько 5% земель лісогосподарського призначення з природоохоронною метою.

Значна увага приділяється стратегічному плануванню розвитку лісового господарства країни. Не дивлячись на те, що Німеччина є однією з найрозвиненіших економік світу у далекостроковій перспективі передбачено подальше укрупнення чисельності державного апарату та працівників державних лісогосподарських підприємств. Стратегічність таких планів підкреслює той факт, що у Німеччині заборонено скорочувати працівників шляхом їх звільнення. Скорочення чисельності відбувається шляхом виходу працівників на пенсію по досягненню пенсійного віку. Соціальна відповідальність перед працівниками береться до уваги і при реорганізації підприємств. До прикладу природоохоронним організаціям було передано близько150 тис. га лісів, що знаходилися у федеральній власності лише за умови працевлаштування працівників, що займалися веденням господарювання на цих землях.Така особливість трудового законодавства призводить до того, що роботодавці дуже зважено підходять до найму працівників. Зокрема, у галузевому науково-дослідному інституті ім. Тюнена значний обсяг науково-дослідної роботи виконувався працівниками, що були зайняті на умовах строкового трудового договору.

Структура управління лісовим господарством землі Бранденбург має дуже багато спільних рис з Українською. А саме, всі функції пов’язані з державним управлінням та веденням лісового господарства державними лісогосподарськими підприємствами зосереджені у рамках профільного відділу Міністерства продовольства та сільського господарства землі Бранденбург. До складу відомства також входить галузева науково-дослідна установа, котра здійснює лісовпорядкування, обґрунтовує заходи із захисту лісу, досліджує наслідки впровадження інтродукованих порід тощо. Цікавим є факт, що контракт з керівником державного лісогосподарського підприємства є пожиттєвим. Не зважаючи на концентрацію повноважень у рамках одного органу, серед цілей ведення лісового господарства домінують радше природоохоронні ніж комерційні. Лісове господарство землі Бранденбург націлене на формування змішаних багатопородних насаджень з домінуванням листяних порід деревини.

Однак монополізації ринку круглих лісоматеріалів та концентрації господарських і контролюючих функцій у рамках профільного відомства перешкоджає значна частка приватних лісів. Загалом у Німеччині 48% лісів знаходиться у приватній власності. До слова більшість націоналізованих у НДР лісів станом на сьогодні повернені колишнім власникам або приватизовані. Таким чином структура власності на ліси у Східній та Західній Німеччині є однаковими. Показовим для України є факт, що у процесі приватизації лісів вдалося уникнути корупційних зловживань. Проблемою приватної власності на ліси є значне подрібнення лісоволодінь. Близько 50 % приватних лісоволодінь у Німеччині мають площу до 20 га. З метою раціональної організації ведення лісового господарства на приватних лісоволодіннях утворені асоціації лісовласників. Ці організації дозволяють консолідувати землеволодіння для спільного ведення лісового господарства. Важлива роль цим організаціям відводиться у процесі відстоювання інтересів лісовласників.

Лісове господарство на території Німеччини вважається самоокупним, однак існує чимало програм у сфері лісового господарства, що фінансуються федеральним чи земельними урядами. Серед таких програм є масштабна програма із переформування хвойних монокультур у змішані насадження, котра була повністю профінансована федеральним урядом. Коштом федеральних земель здійснюється лісова охорона, окремі заходи протидії шкідникам та хворобам лісу, методична підтримка приватних лісовласників, ліквідація наслідків стихійних лих, зокрема та території приватних лісоволодінь тощо.

Деревообробна промисловість посідає важливе хоч і не ключове місце у структурі економіки Німеччини. Тут зайнято близько 149 тис. осіб, а річний оборот становить 34,1 мільярдів євро. Деревообробна промисловість споживає значно більше лісоматеріалів ніж заготовляється у Німеччині. Тому лісосировина імпортується з таких країн як Чехія, Польща, Норвегія, Франція та інших. Основна частка імпорту сировини припадає на країни Євросоюзу. 51% обороту у структурі деревообробки припадає на меблеву промисловість. Представники деревообробної промисловості також мають власні асоціації. Саме позиція таких асоціацій у процесу формування лісової політики не дозволяє збільшити площу лісів, вилучених з господарського обігу.

В цілому Німеччині вдається балансувати між економічними, екологічними та соціальними цілями лісокористування. Не зважаючи на інтенсивне лісокористування, зберігати біологічне різноманіття та стійкість лісових екосистем. На мою думку, такого рівня розвитку лісового господарства вдалося досягнути шляхом інтеграції цілей різних суспільних груп. Діяльність державних органів Німеччини у значній мірі пов’язана з узгодженням різних за характером цілей та пошуком суспільного консенсусу у сфері лісокористування. Саме суспільний консенсус повинен слугувати основою для реформування лісового господарства України. Державні органи влади повинні докласти зусиль для його пошуку, таким чином щоб залучити до широкого обговорення різні суспільні групи, навіть ті, що в силу різних обставин не проявляють активності у сфері формування лісової політики сьогодні, але їх інтереси можуть бути порушеними завтра.

 

Автор - доцент кафедри менеджменту організацій і адміністрування, к.е.н. Головко А.А.

 

• < Попередня
• Наступна >